У дисертації з'ясовано сутність феномену "соціальна самовизначеність підлітка" та окреслено пріоритети його розуміння й застосування в педагогічній науці і практиці першої половими XX століття; виокремлено тенденції розвитку традиційних та інноваційних ознак самовизначеності особистості дитини і її ціннісних орієнтацій в освітньому просторі першої половини XX ст.; охарактеризовано зміст і засоби формування соціальної самовизначеності підлітків у педагогічних технологіях Вальдорфської школи (Р. Штайнер), Чиказької школи-лабораторії (Дж. Дьюї) та інноваційних виховних закладів (колонії і комуни) А. Макаренка; систематизовано тенденції формування соціальної самовизначеності підлітків у освіті обраного для дослідження періоду на основі авторських критеріїв; розкрито шляхи актуалізації прогресивних тенденцій самовизначеності особистості підлітка у сучасній системі освіти. Ключові слова: підліток, соціальна самовизначеність, тенденції, формування соціальної самовизначеності, педагогічні технології А. Макаренка, вальдорфська школа, школа-лабораторія Дж. Дьюї.