У дисертації проаналізовано теоретико-методологічне підґрунтя професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін, спрямованої на формування їхньої екологічної компетентності в освітньому процесі закладів вищої освіти. Обґрунтовано концепцію дослідження на методологічному, теоретичному та методичному рівнях, що дало змогу спроектувати зміст і структуру педагогічної системи формування екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін. Здійснено її апробацію шляхом упровадження в освітній процес концептуальної моделі (удосконалених змісту, форм, навчально-виховних технологій і засобів) формування екологічної компетентності студентів з дотриманням визначених педагогічних умов її реалізації у процесі професійної підготовки. З'ясовано сутність, функції та структуру екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін, представлену інформаційно-пізнавальним, ціннісно-мотиваційним, професійно-діяльнісним і рефлексивно-оцінним компонентами, й обґрунтовано етапи її ґенези в процесі професійної підготовки. Визначено критерії (когнітивний, аксіологічний, практико-процесуальний, нормативно-світоглядний) з відповідними показниками оцінювання рівнів сформованості екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін (низький - неусвідомлена (мимовільна) некомпетентність, середній - усвідомлена (довільна) некомпетентність, високий - усвідомлена (довільна) компетентність). Розроблено методику діагностування, за допомогою якої експериментально перевірено результативність педагогічної системи формування екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін, і доведено її ефективність. Ключові слова: майбутні вчителі природничих дисциплін, екологічна компетентність, екологічно спрямована професійна підготовка, компетентнісно орієнтована екологічна освіта, педагогічна система, концептуальна модель, педагогічні умови, освітній процес, заклад вищої освіти.