У дисертаційному дослідженні на підставі широкого кола актуалізованих джерел з'ясовано місце давньоруських курганних старожитностей Чернігово-Сіверщини у науковому та соціокультурному житті регіону. Визначено стан наукової розробки проблеми, схарактеризовано джерельну базу роботи, обгрунтовано теоретико-методологічні засади, зокрема застосування принципів і методів дослідження. Встановлені основні етапи дослідження та історіографічної інтерпретації курганних пам'яток. Схарактеризовано процес зародження та розвитку інтересу до курганних могильників Чернігово-Сіверщини у другій половині XVII - першій половині XIX ст, з'ясовано внесок окремих науковців у вивчення цих пам'яток. Встановлено основні напрямки діяльності наукових інституцій другої половини XIX ст. в галузі дослідження поховальних старожитностей. Проаналізовано процес удосконалення методики вивчення курганних старожитностей у наукових практиках Д. Я. Самоквасова та інших вчених-археологів другої половини XIX - початку XX ст. Окреслено коло пам'яткоохоронних та популяризаційних заходів щодо курганних старожитностей Чернігівської губернії. Схарактеризовано дослідження курганів Чернігівської області за радянської доби з точки зору удосконалення методики археологічних досліджень. З'ясовано вплив ідеологічного фактору щодо встановлення етнічної та соціальної приналежності похованих у курганних могильниках. З'ясовані основні напрямки дослідження курганних старожитностей на сучасному етапі. Визначені заходи щодо збереження курганних старожитностей, їх популяризацію у засобах масової інформації, краєзнавчо-туристичній роботі та культурно-мистецькому житті. Ключові слова: курганні могильники, Чернігово-Сіверщина, історико-культурний простір, археологічні дослідження, пам'яткоохоронна діяльність, краєзнавство, популяризація історико-культурної спадщини.