На основі розгляду теоретико-методологічної та наукової літератури проаналізовано сутність основних понять проблематики дослідження. З'ясовано, що управління властиве тільки складним цілісним системам. Визначено, що кожний педагог, керівник навчального закладу на своєму місці та узгоджено з колегами має виконувати саме йому визначені функції, одночасно спрямовуючи свою діяльність на досягнення спільної мети системи. Вказано, що управління розвитком професійної компетентності вчителя, як правило, здійснюється на декількох рівнях: ієрархічне управління (виникає у зв'язку з наказом, розпорядженням, вимогою, утворенням режимів та обмежень, котрі є частиною основної документації навчального закладу); паритетне управління (передбачає демократичну, зацікавлену, рівну для всіх участь в житті і діяльності навчального закладу, в процесі якого не існує керівників і підлеглих, а є корисна спільна діяльність, зорієнтована на використання особистих зацікавлень і якостей у спільній роботі; паритетна взаємодія надає можливість відкриття прихованих здібностей викладача, відбувається взаємонавчання) та латентне управління (має за мету за допомогою численної кількості інформації та можливостей ззовні стимулювати творчий пошук викладача, наштовхнути його на самостійне винайдення ідеї чи рішення). З'ясовано, що науково- методична робота у навчальному закладі - це цілісна, заснована на досягненнях науки та передового педагогічного досвіду і на конкретному аналізі навчально-виховного процесу система взаємозалежних дій та заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації до професійної майстерності кожного викладача і вихователя (включаючи заходи щодо керування професійною самоосвітою і самовихованням педагогів), на розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу, а зрештою - на вдосконалення освітнього процесу, досягнення оптимального рівня освіти, виховання і розвитку конкретних фахівців.