У роботі на основі комплексного аналізу опублікованих та нововиявлених архівних матеріалів уперше розкрито діяльність українських православних архієреїв ранньомодерного часу в інтелектуальному та духовному вимірах. Досліджено освітні стратегії майбутніх архієреїв; визначено сфери реалізації їхнього інтелектуального потенціалу до архієрейської хіротонії, коло читацьких інтересів та склад приватних книгозбірень. Розкрито мотивацію обрання майбутніми ієрархами сфери духовного служіння, їхнє власне бачення свого архієрейського покликання; реконструйовано ціннісні пріоритети та філософсько-світоглядні орієнтири українських архієреїв. Висвітлено особливості місійної та проповідницької діяльності ієрархів-українців, а також форми і засоби їхньої культурно-просвітницької активності на теренах України і Росії. Проаналізовано епістолярну спадщину архієреїв-українців як засіб інтелектуальної діяльності та вияв функціонування «могилянського інтелектуального простору». Охарактеризовано творчу спадщину українських православних ієрархів та її вплив на культуру народів Європи. Доведено, що українська православна ієрархія, сформована Київською Академією, стала яскравим феноменом в історії України ранньомодерного часу. Ключові слова: Православна Церква, українська православна ієрархія, Київська Академія, освітньо-інтелектуальний рівень, духовні цінності, культурно-просвітницька діяльність, соціально-релігійні практики, творча спадщина.