У статті систематизовано результати дослідження жанрово-стильової своєрідності новел, повістей, романів Ірини Вільде в українському літературознавстві, що, безперечно, сприятиме цілісному уявленню про її творчу індивідуальність, а також динаміку жанрових форм у доробку авторки крізь призму українського прозового дискурсу ХХ ст. Різні аспекти її творчості, а саме: художню структуру творів, їх формозмістову єдність, стильовий діапазон, персонажно-образну систему, поетологічні засоби та ін. – окреслені в сучасних наукових студіях О. Дудар, І. Захарчук, Н. Мафтин, В. Перцевої, В. Працьовитого, І. Приліпко, Л. Тарнашинської, О. Харлан та ін. Зважаючи на достатню кількість науково-критичних розвідок, присвячених багатогранному творчому спадку Ірини Вільде, чимало його граней і факторів ще не розкриті, зокрема це стосується жанрових модифікацій прозових творів, їх наративних площин, традиційних і новаторських поетологічних засобів, зорієнтованих на художнє осмислення психологічно-ментальних проблем буття українця. Вважаємо, що прозописьмо Ірини Вільде, сконцентрувавши історіософську, культурно-історичну, соціально-ідеологічну інформацію тієї доби, дозволяє трактувати його в контексті модерністських тенденцій в українській літературі початку і середини ХХ ст., зокрема, інтелектуалізму і філософічності.