Сучасна гуманітаристика засвідчує широку перспективу літературознавчого дослідження. Твори сучасних зарубіжних письменників про дітей та дитинство становлять важливий об’єкт наукового зацікавлення і поетикального аналізу. Наукова новизна запропонованої проблеми потребує виокремлення теоретично-смислового центру, що здатен нашаровувати та розгортати літературознавчу інтерпретацію художньо актуалізованого світу дитинства. Стаття центрує дослідницьку увагу довкола теоретичної проблеми – «парадигма радості». Диференціація основних підходів для поетикального дослідження забезпечує аргументований теоретичний дискурс і поглиблений аналіз процесу художнього моделювання фікційного світу та його рецептивного розкодування.