У статті розглянуто літературно-естетичну концепцію Драгоманова кінця 70-х – 80-х рр. ХІХ ст. крізь призму прочитання українськими культурними діячами його засадничої праці «Шевченко, українофіли й соціалізм». Простежено полемічний дискурс, який увиразнює тогочасну рецепцію програми Драгоманова «нового виду» українства. З’ясовано своєрідність його поглядів на творчість Шевченка, що стала вагомою складовою цієї програми і загалом драгоманівської історіософської концепції. Підсумовано, що відокремлення національних мотивів від політичних у названій праці призвело до надто вузького розуміння національного значення творів Шевченка. З’ясовано актуальність Франкових висловів стосовно значення трактату Драгоманова для розвитку українського шевченкознавства після драгоманівського періоду.