У статті запропоновано розгляд поезій Франка періоду «днів журби» крізь призму імпресіоністських художніх прийомів. Розглянуто новаторство поета у способах передачі індивідуальних настроїв, миттєвих станів, швидкоплинних моментів. Простежено, що твори із настроєвими враженнями переважають у циклі «В плен-ері», а у комплексі відчутті в ліричного суб’єкта домінують півтони. Акцентовано на майстерності відтворення колористичної мінливості світу. З’ясовано художню трансформацію в науково-філософських орієнтаціях Франка, синкретизм художнього та елементів наукового мислення з виразною художньою домінантою. Підсумовано, що авторські імпресіоністично-філософські прийоми не ілюструють абсолютної приналежності Франка до імпресіонізму, а є здебільшого засобами імпресіоністичності, що завжди була властивою великим митцям