У дисертації вперше: цілісно досліджено процес становлення і розвитку педагогічно-просвітницької діяльності музеїв України наприкінці XIX - на початку XXI ст. Простежено ґенезу музейної справи в Україні на різних історичних етапах. З'ясовано особливості розвитку педагогічно-просвітницької діяльності музеїв української діаспори за кордоном. Обґрунтовано теоретичні засади розвитку музейної педагогіки як субдисципліни педагогічної науки. Виявлено основні напрями і зміст педагогічної взаємодії музею і освітніх закладів. Окреслено перспективи конструктивного використання надбань українських музейних інституцій і досягнень музейної педагогіки в сучасних соціокультурних умовах на концептуальному, законодавчо-регулятивному, організаційно- просвітницькому, особистісному рівнях. Створено науково-методичний супровід використання досягнень педагогічно-просвітницької діяльності музеїв у взаємодії із закладами освіти (навчальна програма, методичні рекомендації, практикум). Ключові слова: музей, музейна педагогіка, педагогічно-просвітницька діяльність музеїв, національне музеєзнавство, музейне просвітництво, музейний педагог, українська діаспора, Україна.