У магістерській роботі розглянуто новели "Дрогобицький звіздар", "Великі королівські лови", "Сотворіння тайни", "Буєсть Митусина", зокрема їх сюжетно-композиційні особливості, мотивне поле, специфіку творення персонажної сфери. Зазначено, що історичним новелам Ніни Бічуї властиві художнє моделювання незвичайної події з несподіваним фіналом, перевага внутрішніх дій (настроїв і переживань) над зовнішніми. На перший план виступає відображення хронотопу як важливого організуючого елемента структури новел. Висвітлено ідейне навантаження історичних образів-персонажів, долі яких майстерно вплетені у канву історичних подій, та визначальні проблеми новел, зокрема морально-етичні та філософські. Твори Ніни Бічуї характеризуються фрагментарною будовою, двоплановим зображенням простору, тяглістю історичного часу, контрастністю, зображенням історичного колориту різних епох. Підсумовано, що домінуючим стильовим прийомом в історичних новелах є багаторазове повторювання художніх деталей, які підкреслюють їх смислову сконцентрованість і при перечитуванні відкривають нові грані майстерності Ніни Бічуї. Ключові слова: Ніна Бічуя, історична новела, мотив, хронотоп, історичний час, часопросторова деталь.