Однією з важливих проблем дослідження тексту є конструювання індивідуально-авторської картини світу, яка утілена в тексті твору і є відображенням авторського сприйняття дійсності у певній особливій формі віршованого тексту. У роботі проаналізовано мовну тканина творів, лексико-семантичні засоби вербалізації мовного образу ЛЮДИНА у поезії Д.Білоуса; обґрунтувано теоретичні і методологічні засади вивчення художніх концептів як складників поетичної картини світу; виявлено і систематизовано; розкрито специфіку слова в індивідуальному, ситуативному вжитку; схарактеризовано екстра- й інтралінгвальні особливості медійного функціонального поля, його здатність до продукування вторинної номінації як іманентної характеристики масової комунікації; розкрито світоглядно-естетичні критерії письменника, специфіку його мовостилю, що відображає індивідуальний погляд автора на світ. Ключові слова: семантичне наповнення, парадигма, мовна особистість, мовний образ, ідіостиль, поетичний контекст, Дмитро Білоус.