У роботі досліджено поетичний доробок В. Герасим'юка в контексті літературного покоління вісімдесятників як художнього феномена (В. Герасим'юк, В. Осадчий, Т. Федюк, П. Гірник, І. Малкович, І. Римарук, П. Мідянка та ін.) з принципово іншим поетичним світобаченням, орієнтованим не на суспільні проблеми, як у шістдесятників, а на індивідуальне переживання та філософське осмислення світу. Акцентовано тяжіння митця-вісімдесятника до художнього міфологізму, метафорики, автентичної традиції, звідси - і його настанова творити герметичну лірику. Доведено, що абсолютна творча свобода автора, його незалежність від будь-якої ідеології та офіціозу визначили домінантними в його поезії естетичні критерії та моральні цінності. Окреслено естетичну функцію поетичної мови В. Герасим'юка, зокрема, семантику слова, зміст образів, ритмомелодику вірша та ін. Простежено художню трансформацію глибинних національних архетипів, міфологічних та фольклорних образів, що дозволили письменникові повернутися до тем історичної пам'яті, національної свідомості, витоків духовності. Ключові слова: вісімдесятники, метафоричність, міфологізм, архетип, ліричний герой, стиль.