Дисертаційну роботу присвячено суспільно-політичному неолексикону української інтернет-комунікації на синхронному зрізі 2014–2019 років. Виконано інтегральний аналіз семантичних, формальних і соціонормативних аспектів нових суспільно-політичних номінацій, з’ясовано особливості їх функціювання у мові інтернет-видань і соціальних мереж. Наукова новизна дисертаційної праці полягає в тому, що уперше в лінгвоукраїністиці вмотивовано необхідність аналізу суспільно-політичного неолексикону у період гібридної війни; увиразнено роль інтернет-комунікації як майданчика для апробації новотворів, неосемантів і неозапозичень; реалізовано авторський алгоритм інтегрального аналізу суспільно-політичного неолексикону, що передбачає, з одного боку, урахування семантичних, формальних і соціонормативних ознак лексичних одиниць, а з іншого – специфіки сучасної інтернет-комунікації; доведено потужне функційне навантаження негативно оцінних суспільно-політичних одиниць, що слугують індикатором поляризації українського соціуму. Практична цінність роботи полягає в тому, що зібрані матеріали слугуватимуть поповненню й укладанню лексикографічних праць, уточненню критеріїв соціонормативної оцінки новотворів і запозичень, використанню автоматичних фільтрів для ідентифікації мови ворожнечі в інтернет-комунікації. У процесі дослідження узагальнено доробок українських та зарубіжних мовознавців у сфері лексикологічних досліджень політичної комунікації, виконаних у структурній і антропологічній парадигмах. З’ясовано особливості дискурсивного, когнітивного і риторичного підходів у політичній лінгвістиці, студій тоталітарної мови й політичної метафори. Визначено зміст і категорійні ознаки поняття «суспільно-політичний неолексикон». Охарактеризовано його статус у лексико-семантичній підсистемі мови, наявність ідеологічного компонента у семантичному наповненні, стилістичну стратифікацію, сферу функціювання й актуальність позначуваних понять. Окреслено специфіку вивчення інтернет-комунікації як гетерогенного явища під впливом соціальних, комунікативних і технічних параметрів онлайнсередовища, жанру і мовної особистості користувача. Проаналізовано інтернетвидання й соціальні мережі як два види мультижанрових платформ із різними принципами передавання інформації, де виявляються суперрізноманіття і мультимодальність мови комп’ютерно опосередкованого спілкування. Каталізатором негативних соціальних процесів в інтернет-комунікації виступають гібридна агресія, політика постправди, фейкові новини й інформаційні бульбашки. Розроблено алгоритм інтегрального дослідження суспільно-політичного неолексикону української інтернет-комунікації. Розв’язано низку етичних і методологічних проблем: потребу анонімізації цитувань ілюстративного матеріалу задля захисту персональних даних інтернет-користувачів; відсіювання мовного матеріалу, продукованого ботами або тролефермами; можливість залучення платформи Google Trends для вивчення лексичних інновацій та їх варіантності. Виокремлено у складі сучасного суспільно-політичного неолексикону п’ять тематичних груп: «Суспільство. Держава», «Політика», «Право», «Економіка», «Військова справа». Вироблено багаторівневу модель семантичної стратифікації цього кластера: тематична група – тематична підгрупа – тематична мікрогрупа. З’ясовано, що у зв’язку з окупацією Криму, збройним конфліктом на Донбасі та загрозою повномасштабного воєнного вторгнення в інтернет-комунікації активізувалася лексика тематичної групи «Військова справа». Проаналізовано формальні ознаки нових суспільно-політичних номінацій, виокремлено слова, які виникли за типовими для національної мови способами словотвору, іншомовні запозичення, багатокомпонентні лексичні одиниці. Серед афіксальних різновидів домінує суфіксальний. Найчастіше суфіксальні форманти використані для деривації номінацій осіб за політичними поглядами чи соціальною роллю, абстрактних назв політичних та світоглядних концепцій, явищ та процесів суспільного життя. Також аналізований період відображає творення й функціювання фемінітивів із суспільно-політичною семантикою. Зросла продуктивність префіксального способу. Префіксально-суфіксальний та безафіксний способи деривації у суспільно політичній лексиці непродуктивні. Основоскладання, основоскладання з нуль-суфіксацією, абревіації та контамінації активно поповнюють суспільно-політичний неолексикон. Композити не тільки називають нові феномени суспільно-політичного життя, а й дають їм оцінку. Складні слова з просторічними, жаргонними і пейоративними компонентами представлені в інтернет-комунікації нерівномірно: мережеві ЗМІ уникають надто експресивних одиниць з елементами мови ворожнечі. Словоскладання у суспільно-політичній лексиці не продуктивне. Попри дискусійний статус контамінації, в інтернет-комунікації наявні породжені таким способом новотвори. Асоціації мовців спираються на просторічні та пейоративні елементи, а об’єктом іронії є політичні діячі, самопроголошені республіки і негативні явища суспільно-політичного життя. Встановлено, що поява неосемантів детермінована розширенням синтагматичних (сполучуваність, частотність) і парадигматичних (синонімія, антонімія) зв’язків. Здебільшого неосеманти виникають унаслідок метафоризації та усистемнювання її результатів, рідше – метонімізації чи запозичення з інших мов. Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення представлений у суспільно-політичних неологізмах лише чотирма похідними одиницями, тому непродуктивний для цього розряду лексики. Аналіз суспільно-політичних неозапозичень продемонстрував, що вони входять в українську мову шляхом транскрибування, транслітерації, калькування і здебільшого відображають багатоманітність реалій життя соціуму в різних країнах світу. В окремих випадках відбувається модифікація їх семантики (найчастіше метафоризація значень). Зауважено, що в складі суспільно-політичної лексики зафіксовано прості та складні багатокомпонентні номінації. Найпродуктивнішою моделлю двокомпонентних номенів є атрибутивна – «прикметник + іменник». Складні словосполучення утворені за вісьмома різними моделями. Соціонормативні ознаки суспільно-політичних неолексем висвітлено через варіантність номінацій, зокрема співвідношення питомого і запозиченого у цьому тематичному кластері. Увиразнено, що графічна і фонематична варіантність виникає внаслідок паралельного входження лексеми шляхом транслітерації і транскрибування або неусталеної традиції передавання певних буквосполучень. Якщо транслітерація продуктивна для інтернаціональних запозичень з латинським чи грецьким походженням або морфемною структурою, то для засвоєння англізмів краще підходить транскрибування. Частина суспільно-політичних неозапозичень має українські відповідники. Визначено, що в аналізований період в інтернет-комунікації активно функціюють й емоційно нейтральні, і стилістично забарвлені неолексеми. Образний потенціал реалізують пропріальні одиниці, зокрема антропоніми й абревіатури. В інтернет-виданнях і соціальних мережах зростає кількість лексем сленгового і жаргонного походження. Додатковим джерелом експресивізації суспільно-політичної комунікації у 2014–2019 рр. виступає масова культура. Також у суспільно-політичному контенті зафіксовано моду на полікодовість комунікації. Обґрунтовано, що інформаційна війна зумовила наповнення інтернеткомунікації ідеологічно конотованою неолексикою. Суспільно-політичний неолексикон інтернет-комунікації слугує маркером поляризації українського соціуму. Додатковим фактором поляризації стала гібридна агресія: лексичні інновації використовуються у техніках гібридного впливу. Ідентифіковано механізми проникнення в українську мову російських ідеологем. Такі одиниці зазнають відторгнення, віддзеркалення, засвоєння або ігнорування. Оскільки використання чужорідних ідеологем для самоназивання зміцнює російську пропаганду й посилює внутрішню поляризацію українського суспільства, рекомендовано мінімізувати їхню кількість у мові інтернет-комунікації. Зроблено висновок, що інтегральний аналіз суспільно-політичного неолексикону дає змогу простежити реалізацію семантичних, формальних і соціонормативних ознак лексичних одиниць у сучасній інтернет-комунікації з урахуванням специфіки появи і функціювання новотворів, неосемантів і неозапозичень у суспільно-політичному контенті інтернет-видань і соціальних мереж. Семантична стратифікація, продуктивність словотворення і запозичення, а також функційне навантаження одиниць досліджуваного кластеру перебувають у тісному зв’язку з тенденціями суспільного життя, впливами нових технологій та реаліями гібридної війни. Зазначено, що узагальнення надаються до застосування у вивченні інших тематичних сегментів словникового складу, а також можуть стати підґрунтям для подальшого аналізу комунікативних практик українських користувачів соціальних мереж у контексті інформаційної агресії та гібридної війни. Ключові слова: лексикологія, стилістика, суспільно-політична лексика, неолексикон, неологізми, новотвори, неосеманти, неозапозичення, інтернеткомунікація, мова інтернет-видань, мова соціальних мереж, тематичні групи,суспільно-політичний контент, гібридна війна.