У дисертації цілісно проаналізовано проблему виховання дітей-сиріт у польській педагогіці міжвоєнного періоду; на основі зіставного аналізу конкретизовано основні дефініції дослідження в українській і польській педагогічній науці; обгрунтовано передумови розвитку ідеї виховання дітей-сиріт й теоретико-методичні засади виховання дітей-сиріт у творчому доробку польських педагогів міжвоєнного періоду; узагальнено внесок польських педагогів у розвиток інституційних форм виховання-дітей сиріт у Польщі упродовж 1918- 1939 рр.; окреслено актуальність ідей польських педагогів щодо виховання дітей-сиріт для українського соціуму. За результатами дослідження розроблено програму спецкурсу "Виховання дітей -сиріт у Польщі: історія і сучасність". Ключові слова: виховання, діти-сироти, польська педагогіка, зміст, виховні системи, дитяче самоврядування, вихователь, міжвоєнний період.