Стаття присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів створення та функціонування мережі екотехнопарків на території Волинської області. Запропоновано визначення поняття «екотехнопарк» та зазначено основні функції таких парків. Розглянуто можливість зонування територій технопарків залежно від завдань, які планується на них реалізовувати, а також, їх природної або сторико-культурної цінності. Проаналізовано пріоритетні напрями інноваційної діяльності, що передбачають забезпечення екологічно збалансованого соціально-економічного розвитку територіальних громад із впровадженням сучасних методів ведення господарства. Відповідно, визначено основні завдання екотехнопарків на території Волинської області, які полягають у охороні та відновленні природного середовища, сприянні соціально-економічному розвитку територіальних громад, створенні привабливих умов для проживання населення тощо. На основі спільності природного потенціалу та геополітичного чинника, запропоновано виділити понад 20-ти екологічних технопарків на території як однієї, так і декількох територіальних громад. Зокрема, у Ковельському районі доцільно виділити 10 екотехнопарків, у Луцькому – 7, Камінь-Каширському – 3, Володимир-Волинському – 2. Найбільшим серед них стане екотехнопарк «Західний Буг», що межує з Республікою Польща та охоплює два адміністративні райони Волинської області. Токож, значними за охопленням території будуть екотехнопарки «Світязь» Ковельського району та «Прип’ять-Стохід» Камінь-Каширського району. Варто зазначити, що проектні технопарки можуть бути включені до загальноєвропейських екомереж. Управління екологічними технопарками пропонується покладати на місцеві органи самоврядування громад, однак, загальне керівництво запропоновано здійснювати центральним органом управління в обласному центрі. Висвітлено можливі джерела фінансування технопарків, якими можуть стати місцеві бюджети територіальних громад.