У дисертації здійснено комплексний історико-педагогічний аналіз розвитку української етнопедагогіки на західноукраїнських землях наприкінці XVIII - на початку XX століття. Обгрунтовано провідні методологічні підходи (системний, соціокультурний, цивілізаційний, етнологічний, аксіологічний), чинники (соціально-політичні, соціокультурні, етнодемографічні) та^ етнрпедагогічні концепти (Родина, Мова, Віра, Громада). Проаналізовано джерельну базу дослідження; представлено періодизацію та виділено основні етапи розвитку української етнопедагогіки на західноукраїнських землях досліджуваного періоду. З'ясовано аксіологічні та загальнокультурні характеристики родинної української етнопедагогіки на західноукраїнських землях у 1772-1939 рр. та компоненти українського виховного ідеалу. Представлено моделі українського шкільництва в Західній Україні в період австрійської та польської окупації: точково-фрагментарну, лінійно-фрагментарну, ступенево-фрагментарну. Визначено етнопедагогічні характеристики змісту виховання в народно-педагогічних уявленнях західних українців. Обгрунтовано етнопедагогічний характер діяльності громадських організацій та суспільно-релігійних рухів на західноукраїнських землях наприкінці XVIII - в перших десятиліттях XX століття. Обґрунтовано основні тенденції розвитку української етнопедагогіки на західноукраїнських землях, а також перспективи використання історичного етнопедагогічного досвіду навчання й виховання в сучасній системі освіти. Ключові слова: народна педагогіка, етнопедагогіка, західноукраїнські землі, тенденції розвитку, етнопедагогічні концепти.