Встановлено, що батьківська сім’я – це перше соціальне середовище індивіда. Діти навчаються нормам життя у родині, в суспільстві та сприймають культуру через своїх батьків. Саме у сім’ї людина отримує перший сімейний досвід, засвоює правила та норми поведінки. Батьківська сім’я стає найбільш доступним зразком спостереження, а за певних умов – і наслідування. Наявність сім’ї в житті дитини, склад батьківської сім’ї та взаємини у ній впливають на особистість підлітка і формують у нього уявлення про свою майбутню родину. Як повна, так і неповна сім’я може вплинути на образ майбутньої родини підлітка, яку він буде мати намір створити. З’ясовано, що часто одинока мати посилює проблеми, пов’язані з відсутністю батька в сім’ї, формуючи тим самим негативне ставлення дитини до батька, а надалі до своєї статі – у хлопчиків і до протилежної статі – у дівчаток. Нині основні характеристики традиційної ролі чоловіків в сім’ї та їх внесок у виконання домашніх справ критикуються жінками. Це змусило науковців звернути пильну увагу на проблеми, які пов’язані з роллю чоловіка та батька. Встановлено, що у традиційній чоловічій соціальній ролі є певні аспекти, що активно насаджуються та підтримуються жінками. Найбільше ці стереотипи пов’язані із соціальною роллю «батька і матері» у сучасній родині. Проаналізовано періоди розвитку сім’ї («сім’я, яка чекає на дитину», «сім’я з немовлям», «сім’я з дитиною дошкільного віку», «сім’я школяра», «сім’я з дитиною старшого шкільного віку») та описані функції всіх членів сім’ї. Максимальна реалізація виокремленого спектра функцій забезпечить наступність на всіх стадіях розвитку сім’ї. Увага зосереджена на висвітленні поглядів науковців щодо образу сім’ї та його впливу на соціалізацію дітей.