Зазначено, що в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. у суспільстві під впливом глобалізації та інформатизації відбулися кардинальні зміни у сфері сексуальних цінностей української молоді: плюралізм і толерантність в ставленні до статевого життя; автономізація підліткової та юнацької сексуальності від зовнішніх форм контролю; комерціалізація сексу (проституція, порнографія, еротизація реклами тощо); реабілітація нерепродуктивних форм сексуальності; легалізація одностатевого кохання тощо. Відчувалася необхідність докорінного поліпшення теоретичного і практичного вирішення проблем сексуальної соціалізації. Вказано, що першим кроком до реалізації цієї мети стало прийняття Європейським Союзом (ЄС) у 2010 р. «Стандартів сексуальної освіти в Європі», які поклали початок створенню нормативної бази сексуальної соціалізації учнівської молоді й мали сприяти поширенню цілісної системи сексуальної освіти і статевого виховання та надання їх дітям і молоді. На великому масиві дослідного матеріалу показано низький рівень сексуальної освіченості і сексуальної культури українських школярів, названо фактори, котрі гальмують впровадження у загальноосвітні заклади курсів сексуальної освіти, що рекомендовані ВООЗ для всіх європейських країн. На досвіді освітніх систем ЄС підкреслено позитивні сторони впровадження у систему освіти України систематичних курсів сексуальної освіти. Визначено критерії оцінки успішної реалізації сексуальної соціалізації: статева проблематика розглядається та обговорюється відкрито, як позитивна, інтегративна частина здоров’я; програми сексуальної освіти повинні бути адаптовані до конкретних потреб і реалій відповідної країни; має бути підтримка державою заходів із сексуальної соціалізації; сексуальна соціалізація враховує ґендерний аспект; обов’язкова прив’язка сексуальної соціалізації до дошлюбної підготовки школярів і відповідального батьківства; партнерство школи та сім’ї, урядових і недержавних організацій, різних консультаційних центрів при вирішенні проблем сексуальної соціалізації школярів тощо.