На сьогодні достатньо вивчені питання основних термінів і понять, які використовуються під час реабілітації осіб з ураженням грудного та поперекового відділів хребта та спинного мозку. За даними літератури до цього часу немає науково обґрунтованої методики фізичної реабілітації для осіб з нижньою параплегією внаслідок травми хребта з ураженням спинного мозку, а також не розроблені покази до її проведення та способи контролю ефективності реабілітаційних заходів. Група спостереження включала осіб, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу травмування хребта Ступінь ураження спинного мозку за шкалою Американської асоціації спинальної травми (ASIA) був на рівні "А", що означало повну втрату всіх чутливих та рухових функцій нижче рівня ураження. Рівень сечової кислоти був вищим у пацієнтів, які перебували на лікуванні в умовах стаціонару, однак вони не перевищували референційні значення. Разом з тим, кількість лейкоцитів, ШОЕ, активність АЛТ, АСТ та лужної фосфатази у крові хворих була значно (у два-чотири рази) вищою, порівняно з групою контролю. У кожному із зазначених випадків було відзначено перебільшення щодо норми реакції. Рівень перекисного окислення ліпідів та білків у крові пацієнтів з травмами хребта був вдвічі вищим, ніж у групі порівняння (P<0,05). Запропонована методика фізичної реабілітації для осіб з нижньою параплегією внаслідок травми спинного мозку дала можливість об'єктивно оцінити важкість неврологічних випадінь, скласти реабілітаційний прогноз відповідно до рівня ураження спинного мозку, провести цілеспрямоване планування для покращення рухової сфери, обґрунтовано і послідовно здійснити вибір методів і засобів реабілітаційного втручання та контролювати результати реабілітації у динаміці. Через місяць після початку курсу реабілітації біохімічні показники крові: у тому числі кількість лейкоцитів у крові та швидкість осідання еритроцитів до кінця періоду спостереження залишалися патологічно зміненими порівняно зі здоровими особами в обох обстежених групах травмованих осіб, але у осіб групи порівняння мала місце вірогідно виражена тенденція до їх нормалізації порівняно з особами контрольної групи. Рівень перекисного окислення ліпідів та білків у пацієнтів які проходили реабілітаційний курс були більш наближеними до показників контролю, ніж у групі порівняння. Ключові слова: фізична реабілітація, поперековий відділ хребта, спинний мозок, грудний відділ.