У магістерській роботі проаналізовано творчий феномен поетів-вісімдесятників в українській літературі ХХ століття крізь призму жанрово-стильових та поетологічних особливостей поетичного доробку знакових представників цього літературного покоління - Ігоря Римарука та Оксани Забужко. Окреслено стильову своєрідність модерністської поезії Ігоря Римарука, зокрема поетику збірки "Упродовж снігопаду", інтелектуальний аспект збірки "Нічні голоси", історіософію збірки "Діва Обида". Доведено, що елітарний характер поезії Оксани Забужко забезпечують виняткова авторська харизма та глибока інтертекстуальність (на прикладі аналізу філософської, громадянської, особистісно-інтимної поезії збірок "Диригент останньої свічки" та "Друга спроба"). Ключові слова: літературна ґенерація, вісімдесятники, модернізм, метафоричність, герметизм.