У роботі висвітлено аспекти дослідження фольклоронімів у другій половині ХХст., зроблено аналіз сучасного стану вивчення власних назв у фольклорі. Здійснено загальну характеристику християнської онімії, з'ясовано її якісний склад, ядро, ,навколоядерну частину, периферію. Обґрунтовано архаїчність сакральних власних назв у народнопісенних текстах і показано їхню вагомість як інваріантних одиниць фольклоронімного простору. Підтверджено давність засад творення й функціонування національної онімійної системи, її здатність зберігати у фольклоронімії свідчення про основн тенденції та закономірності розвитку і функціонування системи українського назовництва та механізми національного назвотворення. Здійснено характеристику периферійних розрядів християнських онімів: геортонімів, ікононімів, еклезіонімів. Ключові слова: фольклоронім, християнська онімія, сакральна власна назва, геортонім, ікононім, еклезіонім.