У магістерській роботі простежено функціональні можливості гри у постмодерністських романах сучасних українських письменників. Доведено, що гра у великій прозі Ю. Андруховича, Л. Дереша, І. Карпи як спосіб мислення і світовідчуття реалізована різною мірою у всіх площинах художньої структури, зумовлює жанрово-стильову специфіку творів, характер художньої умовності й моделювання образів персонажів у них. В сюжетній організації романів "Рекреації", "Московіада", "Перверзія" Юрія Андруховича, "Культ", "Намір!", "Трохи пітьми" Любка Дереша, "50 хвилин трави", "Фройд би плакав" Ірени Карпи ігрова схема реалізується на рівні особистих ігор персонажів, гри-переодягання, гри-змагання, гри-прикидання, подаючи події в несподіваному ракурсі, часто розважальному чи абсурдному. Ігрові прийоми (літературна маска, містифікація, іронія, пастиш, гротеск, колаж, наративні ефекти та ін.) і мовна поліфонія збагачують поетику романного жанру та забезпечують естетичне задоволення від тексту. Ключові слова: гра, постмодернізм, роман, літературна маска, містифікація, іронія, інтертекстуальність.