Проаналізовано ефективність застосування технологій in situ та ex situ для збереження генофонду рідкісних високогірних видів роду Gentiana L. (Gentiana lutea L., Gentiana punctate L., Gentiana acaulis L.). Упровадження заповідного режиму не забезпечує в повній мірі стабілізацію чисельності особин у популяціях досліджуваних видів та відновлення їхнього природного ареалу. Це зумовлено низкою чинників: тривалим інтенсивним пасторальним навантаженням, рекреацією, збиранням (зривання і викопування) рослин; посиленням в останні десятиліття резерватогенних сукцесій через занепад гірського тваринництва; трансформацією різнотравно-злакових угруповань у щільнодернинні вторинні ценози; збільшенням проєктивного покриття чагарників Duschekia viridis (Chaix) DC, Juniperus sibirica Bugsd та Pinus mugo Turra у високогірних угрупованнях; кліматогенними змінами, які зумовлюють зміну терморежиму, омброрежиму та зміщення поясів рослинності на вищі гіпсометричні рівні. Життєздатність і репродукція рослин видів роду Gentiana у колекціях ex situ залежить від того, наскільки термо- та омброрежими, хімічний склад ґрунту, інтенсивність сонячної інсоляції та спектральний склад світла відповідають природним потребам видів. За невідповідності цих чинників екологічним і фізіологічним потребам видів отримати життєздатні колекції рослин ex situ доволі складно. Використання в репатріаційних проєктах посадкового матеріалу, отриманого в умовах ex situ, відмінних від природних місць росту виду, зумовлює загибель понад 50 % особин вже в перші роки їх вегетації.