Дисертація є комплексним дослідженням проблеми використання підходу, орієнтованого на сильні сторони клієнтів, у соціальній роботі із сім’ями, які виховують дітей з порушеннями розвитку, зокрема з аутизмом, що представлене теоретичним обґрунтуванням та експериментальною перевіркою дієвості використання соціального втручання, заснованого на сильних сторонах сім’ї, у покращенні суб’єктивної оцінки якості життя. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: - вперше розроблено методологічну основу й апробовано програму інтервенції, засновану на підході, орієнтованому на сильні сторони сім’ї; обґрунтовано дієвість застосування підходу у соціальній роботі із підвищення якості життя сімей, які виховують дітей з аутизмом; розкрито принципи підходу: безумовна віра в потенціал клієнта, фокусування уваги на силі та ресурсах; позитивна комунікативна взаємодія між соціальними працівниками та сім’єю; нарощування готовності до змін; врахування поглядів і досвіду сім’ї; диференціація послідовності змін від найменш до найбільш травматичних; нарощування ресурсів сім’ї як процес соціальної роботи; визначено особливості застосування підходу, орієнтованого на сильні сторони; - уточнено концепцію «якість життя сім’ї», яка розглядається як багатовимірний конструкт, що включає матеріальне, соціально-психологічне, фізичне благополуччя, міжособистісні стосунки всередині її структури, соціальну мобільність, самопочуття окремого члена та сім’ї загалом, права та можливості сім’ї, що імплементуються крізь лінзи впливу інвалідності одного з членів сім’ї на інших та на сім’ю в цілому, елементи якої розташовані на різних рівнях – індивідуальному, сімейному, системному; - систематизовано соціальні проблеми, з якими стикаються сім’ї, які виховують дитину з аутизмом, та їх вплив на життєстійкість та сімейну якість життя: обмежений доступ до наявних в громаді послуг, фінансове становище, брак часу, відсутність автономії, персоналізація вини, тягар опікуна, знижена батьківська самоефективність, професійна депривація, соціальна ізоляція, знижена мобільність та активність сім’ї у системі соціальних стосунків, знижені показники спроможності; - подальшого розвитку набули знання про наявні стратегії соціальної роботи із підвищення якості життя сімей, які виховують дітей з аутизмом, крізь призму сучасних теорій соціальної роботи. Актуальність дослідження зумовлена відходом соціальної роботи від патерналістичних, медичних підходів до роботи із сім’ями, що мають ознаки вразливості. Донедавна у соціальній роботі з сім’ями, які виховують дітей з порушеннями психічного, неврологічного чи інтелектуального розвитку, зокрема з аутизмом, в Україні використовували дефіцитарну модель допомоги. Така модель орієнтована на суб’єкт-об’єктні відносини, у фокусі яких – проблеми і потреби клієнтів та уникнення ризиків, пов’язаних з негативними наслідками. Однак численні закордонні дослідження визначають цю модель як неефективну та таку, що не здатна забезпечити становлення сімей як активних суб’єктів соціальних втручань. Сучасні теорії соціальної роботи пропонують будувати соціальні інтервенції таким чином, щоб вони зосереджувались не на проблемі, а на особистості або соціальній групі, в даному випадку – на сім'ї, яка володіє певною кількістю зовнішніх та внутрішніх ресурсів, мобілізація яких, дозволить їй самостійно долати життєві труднощі, бути стійкою при змінах в екосоціальних процесах. Наявна тенденція висуває нові вимоги до інститутів, організацій, агентств та провайдерів соціальних послуг, які передбачають «суб’єктивізацію» процесу соціального втручання з ціллю забезпечення права клієнта на участь та самовизначення, зокрема в підтримці траєкторії сім’ї стосовно ухвалення рішень щодо покращення власної життєвої ситуації та підвищення якості життя. Погляд на сімей, що виховують дітей з аутизмом, як на цілісних клієнтів, котрі спроможні впливати на соціальні обставини, потребує технологій та методів соціальної роботи, що опираються на (екологічний, системний, синергетичний підходи, теорію резилієнсу та теорію адаптивної соціалізації), які декларують цінність та самостійність клієнта у процесі втручання. Такий науковий погляд співзвучний застосовуванню у практичній діяльності підходу, орієнтованого на сильні сторони клієнтів як, з однієї сторони, підходу та процесу, а з іншої сторони – методу наснаження ресурсного потенціалу сім’ї задля вирішення життєвих труднощів та покращення якості життя без пакету сторонньої підтримки. Дисертаційне дослідження побудовано на редукціоністському, емпірикоаналітичному філософському підґрунті, в рамках позитивістської парадигми досліджень у соціальній роботі, на основі експериментальної, статистичної методології з використанням якісних та кількісних методів дослідження. Шляхом редукціонізму виявлено синергію наукових підходів до розуміння особливостей соціальної роботи в рамках сімейно-орієнтованої практики крізь лінзи конс’юмерського досвіду сімей та визначено, що фокус програм втручань слід будувати не на проблемі, а на ресурсах та можливостях сім’ї. Дослідження включало: 1) первинний замір показників оцінки якості життя сім’ї за допомогою кількісних (анкетне опитування) та якісних (напівструктуроване інтерв’ю) методів з їх подальшою статистичною обробкою, 2) розроблення та впровадження програми експериментальної інтервенції, концептуальна рамка якої – підхід, орієнтований на сильні сторони сім’ї; 3) вторинний замір показників оцінки якості життя сім’ї (повторне анкетне опитування) з аналізом отриманих результатів за парним (пов’язаним) t-критерієм для залежної вибірки та 4) третинне анкетне опитування задля вивчення тривалості та стійкості дії експерименту. Результати дослідження оцінки якості життя сім’ї виявило соціальні проблеми, з якими стикаються сім’ї в процесі свого функціонування та які перебувають у тісному причинно-наслідкову взаємозв’язку, що знижує ефективність фокус-орієнтованої соціальної роботи чи підходу, орієнтованого на рішення, ускладнює процес виявлення ключової проблеми, вирішення якої підвищить якість життя сім’ї. Поряд з тим, наявні у соціальній роботі наукові підходи декларують важливість зосередження на ресурсах сімей, які слід консолідувати над вирішенням труднощів. Така наукова позиція укріплює доцільність використання підходу, орієнтованого на сильні сторони клієнтів, у роботі із сім’ями, що виховують дітей з аутизмом. Вплив контексту життєвої ситуації, яку клієнт оцінює швидше як негативну, ніж позитивну, зосереджує увагу на проблемі, що унеможливлює усвідомлення власних сильних сторін як ресурсу. Згідно з ідеями підходу, орієнтованого на сильні сторони, важливим є врахування індивідуального знання, досвіду клієнта, його оцінки власної спроможності. Ключовими цілями підходу є прийняття ситуації, формування позитивних перспектив розвитку життєвого сценарію, робота із внутрішніми переживаннями та нарощування ресурсного потенціалу, розвиток резилієнсу, підкріплення усвідомленого вибору, що підкріплює принципи участі у соціальній роботі. SBA-підхід кидає виклик патерналістській та дефіцитарній моделям соціальної роботи, оскільки зосереджений на активності клієнта, і за своєю природою є міждисциплінарним та розглядає сімейну життєву ситуацію як цілісну картину, що складається з рефлексії та осмислення подій кожним окремим її членом. Розроблена модель експериментальної інтервенції містить наступні змістові компоненти: адаптивні навички та соціальну мобільність сім’ї, трансформацію сімейного ціннісного контексту, реорганізацію сімейної системи та сімейну реструктуризацію, орієнтацію на конструктивну взаємодію. У процесі дослідження застосовано стратегію оперування незалежними змінними дослідником, який перебуває в дистанційованій позиції від учасників експерименту, з метою виявлення впливу втручання на експериментальну групу, що взяла участь у програмі загальною тривалістю три місяці (12 щотижневих зустрічей по 2,5 год кожна). В апробації інтервенції взяли участь 30 батьків, які виховують дітей з аутизмом (було також сформовано дві контрольні групи). Впровадження експериментальної інтервенції відбувалося на базі Комунального закладу Львівської обласної ради Навчально-реабілітаційного центру І-ІІ ст. «Довіра», який входить до складу практичного майданчика Всеукраїнського експерименту Міністерства освіти і науки України «Комплексний супровід освітнього процесу дітей з розладами спектру аутизму». Результати порівняльного аналізу даних, отриманих до та опісля участі в експериментальній інтервенції за парним (пов’язаним) t-критерієм Стьюдента для залежної вибірки, демонструють високу дієвість інтервенції, вибудованої на підході, орієнтованому на сильні сторони клієнтів, у рамках підвищення суб’єктивної оцінки якості життя сім’ї за наступними параметрами: взаємодія із сервісними установами, покращення стосунків у сімейних підсистемах, підвищення батьківської компетентності, розвиток здатності отримувати соціальну підтримку, нарощування адаптивного потенціалу сім’ї шляхом формування навичок життєстійкості та копінг-стратегій долання труднощів, покращення соціального, психоемоційного самопочуття серед членів сім’ї. Визначено, що застосування підходу, орієнтованого на сильні сторони клієнтів, можуть ускладнювати певні обмеження та ризики. Ключовою умовою участі у інтервенціях, де використовується підхід, орієнтований на сильні сторони клієнтів, можна вважати мотивацію сім’ї та безумовну віру соціальних працівників у її здатність впоратися із життєвою ситуацією, що закріплено в особливостях комунікативної взаємодії техніками позитивного спілкування. Підхід, орієнтований на сильні сторони клієнтів, не буде дієвим при екстрених формах соціальної роботи, оскільки процес змін, який відбувається під час застосування підходу, довготривалий за своєю природою та передбачає нарощування здатності розв’язувати труднощі сім’ї. Наявний ризик регресу чи повернення сім’ї до попереднього способу життя, у випадку відсутності зовнішнього стимулу, який укріплює віру клієнта в себе та культивує оптимістичну надію. Практикам соціальної роботи слід зважати на впливи зовнішнього середовища на сім’ю, зважати на історичний контекст соціальної роботи із сім’ями, які виховують дітей з порушеннями розвитку, та усвідомлювати, що ця група клієнтів має ознаки пригноблення та потребує надання повноважень, як-от можливості впливати на процес формування соціальної політики та надання послуг. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані: - у науково-дослідній діяльності: для подальшого наукового розроблення проблеми соціальної роботи із сім’ями, які виховують дітей з порушеннями розвитку, в тому числі з аутизмом, як клієнта соціальної роботи; поглиблення знань про підхід, орієнтований на сильні сторони клієнтів, у сімейній соціальній роботі; здійснення відповідних досліджень у застосуванні інструментів оцінки якості життя сім’ї у соціальній роботі; - в освітньому процесі: впровадження програми інтервенції, розробленої на основі підходу, орієнтованого на сильні сторони клієнтів, в практичну діяльність соціальних служб і профільних державних та громадських організацій; удосконалення освітніх програм спеціальності 231 «Соціальна робота»; підвищення кваліфікації фахівців соціальної роботи, які надають соціальні послуги сім’ям, що виховують дітей з порушенням розвитку; інтеграція окремих модулів до програм формування усвідомленого батьківства. Ключові слова: соціальна робота; сім’я; діти; потреби та інтереси дітей; навчання дорослих; професійна підготовка; інвалідність; аутизм; соціальна інтеграція; доступність; соціальна інклюзія; ментальне здоров’я; якість життя; реабілітація; розширення прав; сильні сторони клієнтів.