У бакалаврській роботі простежено особливості розвитку української драматургії 1920-х років (Василь Пачовський, Володимир Винниченко, Микола Куліш, Іван Кочерга, Яків Мамонтов, Іван Дніпровський та ін.); відзначено, що символістський тип авторської естетичної свідомості сформувався на теоретико-філософських основах західноєвропейського напряму, увиразнившись під впливом історико-політичних змін (ідейно-тематична, проблемна, образна сфери, тип драматичного персонажа та ін.), реформаторських новацій українського сценічного мистецтва, зокрема експериментального театру "Березіль" Леся Курбаса; обґрунтовано новаторство модерністських п'єс І. Кочерги 20-х років ХХ століття, передусім з'ясовано жанрову своєрідність комедії "Фея гіркого мигдалю" на рівнях сюжету та моделі персонажа; визначено елементи символізму в історичній драмі "Алмазне жорно"; проаналізовано засоби умовності у драмі-феєрії "Марко в пеклі". Ключові слова: модернізм, символізм, комедія, драма, драма-феєрія, фантастика.