Робота присвячена дослідженню проблеми традицій і новаторства лірики українського поета-модерніста, уродженця Тернопільщини М. Кічури. Проаналізовно поезію галицького і київського періодів творчості зі збірок "Без керми", "Tempi passati", "На старті" з частковим залученням київських видань "Передодні", "Відблиски криці" і неопублікованих рукописів. У роботі йдеться про вплив біографічних фактів, літературних контактів, суспільно-політичних чинників на характер творчих пошуків автора. Поетична творчість представлена як цілісна динамічна система, яка складалася впродовж років і зазнавала трансформацій у відповідності зі змінами світоглядних орієнтирів. Визначено стильові домінанти, що склалися внаслідок засвоєння традицій українського фольклору та національного й світового письменства, простежено новаторські знахідки, які визначають М.Кічуру як талановитого самобутнього письменника 20-30-х років ХХ століття, що розпочинав свою письменницьку діяльність як послідовник "Молодої музи" і завершив - як творець угрупування "Західна Україна". Ключові слова: модернізм, традиції, уснопоетичний,трансформація, сатира, іронія, песимізм, неокласичний, новаторство, стиль.