Враховуючи бездержавність українства в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., меценатство підтримувало і пропагувало самобутню національну культуру. У роботі проаналізовано стан наукової розробки проблеми та ступінь джерельного забезпечення обраної теми, її методологію. Висвітлено особливості розвитку меценатства, роль приватної ініціативи в становленні системи освіти, музейництва, краєзнавства, філантропії. Досліджено основані напрямки благодійництво українських меценатів і його місце у збереженні культурної спадщини. Охарактеризовано російську імперську політику щодо українських меценатів, взаємозв'язок благодійності з урядової соціальною політикою. Ключові слова: Україна, меценати, меценатство, благодійництво, культурна спадщина. Given the statelessness of Ukrainians in the second half of the 19th - early 20th centuries, patronage supported and promoted the original national culture. The paper analyzes the state of scientific development of the problem and the degree of source support for the selected topic, its methodology. The peculiarities of patronage development, the role of private initiative in the formation of the educational system, museum work, regional studies, philanthropy have been highlighted. The main directions of the philanthropy of Ukrainian patrons and its place in preserving cultural heritage have been studied. Russian imperial policy concerning Ukrainian patrons, the relationship of charity with government social policy have been characterized. Key words: Ukraine, patrons, patronage, charity, cultural heritage.