Висвітлено шляхи засвоєння синтаксичних знань і пунктуаційних правил з урахуванням лінгводидактичної векторизації традиційної та інтерактивної методології здобування навичок розставлення розділових знаків за допомогою запропонованої системи вправ. Здійснено аналіз наукових досліджень, результати яких вказали на потребу удосконалення системи синтаксично-пунктуаційних вправ. Зосереджено увагу на поняттях «вправи», «система вправ», «завдання», актуальних для вироблення пунктуаційної грамотності учнів, на традиційних та інтерактивних вправах як векторах лінгводидактичної методології формування пунктуаційних навичок; на запропонованій класифікації синтаксично-пунктуаційних вправ і завдань, спрямованих на вироблення автоматизованих умінь використання роздільних і видільних розділових знаків на письмі. Особливу увагу звернено на характерні особливості розділових знаків: роздільних (віддільних) і видільних, перші з яких – одиничні, а другі – парні. Відмінність між ними полягає у функції – виділення чи розділення. Запропоновано класифікацію синтаксично-пунктуаційних вправ (розпізнавальні, за аналогією, аналітичні, репродуктивні (відтворювальні), продуктивні, творчі, комунікаційні), їхню характеристику та призначення відповідно до етапів уроку вивчення нового матеріалу. Зосереджено увагу на синтаксично-пунктуаційних вправах, що мають подвійне завдання: 1) подати синтактичну характеристику мовної одиниці, з’ясувавши її пунктуаційні особливості (правила використання видільних і роздільних розділових знаків), і 2) накреслити структурну схему речення. Наголошено на використанні відповідних закономірностей навчання синтаксично-пунктуаційних норм (розуміння значення мовних одиниць, здатність засвоювати норми української мови тощо); загальнодидактичних принципів навчання: власне методичних і специфічних та лінгводидактичних; психологічних і вікових особливостей школярів; лінгвістичних основ – синтаксичних і пунктуаційних