У магістерській роботі проаналізовано функціональне навантаження, засоби вираження прецедентності та її джерела у текстах творів сучасних українських письменників Володимира Лиса та Василя Шкляра. Акцентовано на засобах прецедентності та інтертекстуальності, функціях прецедентних тестів. З погляду теорії інтертекстуальності розкрито мовно-національний та темпоральний аспект текстів, які використовують письменники у своїх творах. У ході дослідждення виявлено, що найповніше автори використвували послуговувались власне українські українськими прецедентні прецедентними текстами, що пов'язано із тематикою творчості митців. Ключові слова: прецедентний феномен, прецедентний текст, інтертекстуальність, Володимир Лис, Василь Шкляр