У магістерській роботі досліджено модус буття у ліриці Г. Сковороди, аналізується основна концепція світобачення митця - проблема людини, її щастя та шляхів досягнення цього щастя. Особлива увага звертається на самопізнання як осмислення вищого закону історичного за самою своєю суттю буття людини, яке Г. Сковорода трактує в найзагальнішому плані, а саме як осмислення людиною єдності себе, мікрокосму, з макрокосмом. Описано особливості функціонування знакових образів-символів у поетичній творчості митця. Обґрунтовано важливість творчого доробку поета і впливу його на подальший національний літературний процес. Ключові слова: модус, буття, поезія, архетипний образ, бароко, стиль, мотив, образ-символ, метафілософізм, самопізнання.