У бакалаврській роботі з'ясовуються особливості трактування морально-етичних проблем в ораторській прозі Київської Русі. Звернено увагу на контекст розвитку ораторської прози, вплив на неї візантійських літературних традицій, проаналізовано "Повчання дітям" Володимира Мономаха, "Слово про закон і благодать" Іларіона, "Притча про душу і тіло" Кирила Турівського та ін. Ключові слова: проповідницька проза, повчання, притча, бесіда, дидактичне красномовство, урочисте красномовство, літературна традиція.