У бакалаврській роботі досліджено особливості становлення і розвитку української полемічної літератури кінця ХVІ-початку ХVІІ ст., проаналізовано гомілетичну спадщину Іпатія Потія крізь об'єктив церковного красномовства та з'ясовано ймовірні джерела artes praedicandi, які вплинули на становлення його проповідницького стилю. Особливий інтерес становить вивчення його проповідей як риторизованого тексту, оскільки Іпатій Потій послуговувався топічною логікою доведення міркувань. У дослідженні було розкрито специфіку застосування Іпатієм Потієм зовнішньої та внутрішньої топіки у гомілетичному наративі. Ключові слова: полемічна література, бароко, повчання, літературна традиція, Берестейська унія, казання, гомілії.