У цій дипломній роботі досліджується один із аспектів багатогранної діяльності: Богдана Лепкого і Владислава Оркана, а саме їхня майстерність вживання і використання власних назв у створених творах.Основна увага зосереджується на особливостях літературної ономастики ,на багатстві власних назв у творах Лепкого і Оркана ,на засоби деривації в українській та польській мовах ,що зумовлювали появу різноманітних варіантів особових імен як у побуті ,так і в художній літературі ,зокрема у творах авторів . Ключові слова: антропонімія, власні назви, ономастика, польські порівняння, топонімія .