Дисертаційне дослідження присвячено актуальній проблемі розвитку пізнавальної активності майбутніх учителів іноземної мови, підготовці висококваліфікованих фахівців, самодостатніх, активних особистостей, які готові та спроможні розв’язувати наукові, методичні та психолого-педагогічні завдання у процесі професійної діяльності. Саме тому якість підготовки майбутніх учителів залежить від того, наскільки активну участь кожен студент бере у вирішенні дидактичних завдань. Сучасне суспільство потребує фахівця, який вміє швидко адаптуватися, самостійно вирішувати нестандартні проблеми, оволодівати новими знаннями. З’ясовано, що для того щоб викладання іноземних мов було успішним, учителеві необхідно застосовувати індивідуальний підхід у процесі викладання, що передбачає вивчення особливостей кожного студента та підбір найефективніших методів, прийомів і засобів, залежно від особливостей характеру здобувача вищої освіти, розумових здібностей до запам’ятовування і засвоєння матеріалу, наявності чи відсутності навичок до навчання тощо. Наголошено, що прогностична оцінка експертів Римського клубу щодо інтегрального мислення передбачає врахування досвіду минулих років, поєднання досягнень вітчизняної та зарубіжної дидактики. Мета дослідження – виокремити етапи та визначити особливості й тенденції щодо розвитку пізнавальної активності майбутніх учителів іноземної мови у закладах вищої освіти України (1991–2018 рр.). У процесі дослідження уточнено сутність ключових понять дисертації: «активність», «пізнавальна активність», «інновації», «творчість», «самостійність», «самостійна робота», «пізнавальна самостійність», «діяльність», «пізнавальна діяльність», «пізнавальний інтерес» та встановлено логічні зв’язки між ними. Сформульовано уточнене розуміння вказаних термінів. Зокрема, «пізнавальна діяльність» розглядається як процес оволодіння сукупністю наукових знань, формування практичних умінь, навичок та власного ставлення до процесу і результату пізнаваного, «пізнавальну самостійність» розглядаємо як характеристику особистості, яка передбачає здатність висловлювати власну думку, незалежно від думки інших, критично мислити, здійснювати пошукову роботу, «пізнавальну активність» вважаємо рисою особистості, яка виявляється і формується під час діяльності і є якісною її характеристикою. З’ясовано, що поняття «пізнавальна активність» і «пізнавальна діяльність» взаємно доповнюють одне одного, адже результатом пізнавальної діяльності є пізнавальна активність. Для аналізу і вивчення досвіду підготовки майбутніх вчителів іноземної мови у ЗВО України, виокремлено три етапи, а саме: перший (підготовчий до 1991 р.), другий (1991 р. – 2000 р.), третій (2001 р. – сьогодення). Ключові слова: пізнавальна активність, самостійність, педагогічні технології, освітній процес, індивідуалізація навчального процесу, заклад вищої освіти, підготовка учителя іноземної мови, комунікативна компетентність, мотивація, іншомовна компетенція, мовні навички, предметно-мовне інтегроване навчання, досвід зарубіжних країн, взаємодія, освітні інновації.