Дисертацію присвячено вивченню стилістичних і когнітивно-семантичних механізмів творення ігрового абсурду (ІА) в англомовних постмодерністських фентезійних оповіданнях (ПФО). У роботі з нових позицій витлумачено ігровий абсурд як вияв ігрового (чавлення до дійсності, який є домінантою постмодерністської поетики і базується на навмисному порушенні мовної норми та архетинних / стереотипних схем знання, що ведуть до когнітивного дисонансу; з'ясовано, що стилістичними механізмами його творення є взаємодія стилістичних засобів і прийомів (фоностилістичних, графостилістичних, словотвірно-стилістичних, синтактико-стилістичних, семантико-стилістичних), що створюють ефект "одивнення"; доведено, що когнітивно-семантичними механізмами його творення є адхократичне поетичне мислення, виявлене через когнітивні операції модифікації й деформації та процедури компресії, розширення, комбінації, зіштовхування, інтертекстуалізації стереотипних/ архетипних концептуальних схем знання, що і веде до когнітивного дисонансу; схарактеризовано взаємодію можливих світів як вияв лудичного абсурдно-гротескного простору в англомовному фентезійному оповіданні.