Завдяки дослідженням Вільяма Х’юсона, Магнуса Фальконара, Джуліана Еванса, нам відомо, що селезінка володіє потужним імунним захистом, здатна синтезувати гуморальні чинники імунітету, є органом детоксикації, реутилізації заліза та бере участь в гемопоезі [15]. Проте серед усіх перелічених функцій, гемопоетична функція селезінки все ж таки залишається не вивчена в повній мірі. Це зумовлено тим, що екстрамедулярний гематопоез (ЕМГ) більшість вчених розглядають як прояв патологічного стану, пов’язаного з недостатністю функції кісткового мозку, оскільки з точки зору фізіології він повністю припиняється після завершення ембріонального періоду розвитку та майже не характерний для постембріонального періоду [10, 29]. Цей процес полягає у виробництві зрілих клітин крові поза медулярною порожниною кістки. ЕМГ часто спостерігається у пацієнтів з мієлофіброзом, мієлопроліферативними розладами і гемоглобінопатією, особливо при таласемії та серповидно-клітинній анемії. Ключовими органами периферичного кровотворення, які беруть участь в ЕМГ, є селезінка, печінка та лімфатичні вузли [12, 25]. Станом на сьогодні не достатньо досліджень, які стосуються фундаментальних процесів та самого механізму ЕМГ. У статті подається аналіз сучасних досліджень ЕМГ на основі публікацій з експериментальної гематології. У ході аналізу були виявлені перспективні напрямки для подальшого дослідження.