Дисертація присвячена визначенню ролі тропів у поетизації художньої прози. Поетизація розглядається як принцип організації тексту, який включає використання певних прийомів, що сприяють актуалізації основних ознак поетичної мови в прозовому творі. У результаті комплексного аналізу семантики, синтактики та прагматики тропів в оповіданнях британського поета Ділана Томаса визначено головні прояви поетизації прози митця. Аналіз семантико-тропеїчних проявів поетизації прози дозволив виявити зміни в ідіолекті й тропеїці Томаса, що відображається в переході від оживлення, олюднення природи за допомогою антропоморфних тропів у ранніх оповіданнях до образної характеристики зовнішності й поведінки людей з використанням зооморфних та артефактних тропів у пізніх творах. Виявлено важливу роль фоностилістичних засобів як тропотворчого фактору в прозі автора. Виділено основні параметри синтактики тропів, показано, як зв'язок семантики та синтактики цих засобів дозволяє виявити прагматичний ефект їх використання. Надмірність тропів розглядається як провідний прагматико-тропеїчний прояв поетизації прози. Встановлено, що основні прийоми поетизації прози найбільшою мірою актуалізуються в тропеїчних полях - фрагментах текстів з високою концентрацією тропів, що дає підстави охарактеризувати тропеїчні поля в оповіданнях Томаса як концентрований прояв поетизації прози.