У дисертації крізь призму досвіду українського мовознавства та гомілетики запропоновано системний опис мови церковної проповіді як окремого підстилю релігійного стилю сучасної української мови. На основі аналізу фактичного матеріалу (картотека нараховує близько 6800 мовних одиниць) проаналізовано специфіку та стилістичний потенціал релігійної лексики, вивчено особливості поетичного синтаксису проповідницької спадщини Йосифа Сліпого. Основну увагу зосереджено на таких тропах і фігурах, як: епітет, порівняння, метафора, перифраз, градація, парцеляція, період, антитеза, інверсія та риторичні запитання. У роботі здійснено їх системний опис та визначено стилістичні функції в досліджуваних текстах