Програми підготовки перекладачів вже впроваджені або активно впроваджуються в деяких коледжах на рівні фахового молодшого бакалавра, що зумовлюється потребами сучасного ринку праці. У статті проаналізовано досвід Галицького фахового коледжу імені В'ячеслава Чорновола, який одним із перших закладів розробив та впровадив освітньо-професійну програму підготовки перекладачів такого рівня. У статті проаналізовано особливості професійної підготовки перекладачів у коледжах, зокрема, обґрунтовано найефективніші стратегії розробки освітньо-професійної програми та силабусів, визначено ефективні методи професійної підготовки перекладачів. У сучасній літературі зазвичай виділяють три стратегії розробки освітньо-професійної програми та силабусів: пряма стратегія, центральна стратегія та зворотна стратегія. Пряма стратегія передбачає розроблення змісту освітньо-професійної програми з подальшим акцентом на процес та програмні результати. Центральна стратегія спочатку зосереджується на процесі та методиках викладання, а потім визначає зміст та програмні результати. Відповідно до зворотної стратегії розроблення освітньо-професійної програми починається з визначення програмних результатів, а згодом змісту та процесу. Аналіз запропонованих стратегій уможливив висновки, що пряма стратегія є ефективною в ситуаціях, коли викладачі: обмежені у виборі того, що і як викладати; покладаються більше на загальновизнані вимоги. Центральна стратегія не вимагає ретельного аналізу потреб ринку праці; передбачає високий рівень автономії викладача та студентів; може бути корисною для досвідчених викладачів, які здатні контролювати процес, добре ознайомлені з методиками та теоріями навчання. Зворотна стратегія вимагає ретельного аналізу потреб; передбачає чіткі критерії та процедури оцінювання результатів навчання; потребує систематичного зворотного зв'язку для розуміння студентами, наскільки вони наближені до очікуваних результатів. Аналіз професійної підготовки перекладачів у коледжах, результати опитування викладачів та студентів дав змогу зробити висновок, що найбільш релевантною для розробки освітньо-професійних програм є зворотна стратегія; пряма і зворотна стратегії можуть бути рекомендовані для розробки силабусів освітніх компонентів; для інтенсифікації навчального процесу доцільно застосовувати методику предметно-мовного інтегрованого навчання з обгрунтованим використанням автентичних сценаріїв, завдань та занурення в професійні ситуації.