Історична проза української еміґрації є особливим мистецьким творенням на пограниччі культурної пам’яті, історіографії та художньої літератури. Автор монографії будує дослідницькі наративні стратеґії виходячи з того, що пам’ять, історіографія та історичний роман мають спільний простір освоєння і представлення минулого.