Зважаючи на складну військово-політичну ситуацію, у якій зараз перебуває Україна, через повномасштабне військове вторгнення Російської Федерації, яка, окрім окупації частин Луганської та Донецької областей і анексії Автономної Республіки Крим у 2014 р., тимчасово окупувала в 2022 р. частину українських територій. Водночас одним із викликів, що постав перед Україною в 2023 р., стала мілітарна неоімперська політика російської влади, що актуалізує необхідність вивчення історії воєнних агресій цієї держави. Історичний досвід окупації територій Галичини та Буковини в роки Першої світової війни засвідчує, що в релігійній, освітній та культурній сфері тогочасна російська влада дотримувалася імперських, шовіністичних загарбницьких принципів, які використовуються і зараз в ході повномасштабної війни РФ з Україною на окупованих російськими військами територіях півдня та сходу. Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлена відсутністю в українській та зарубіжній історіографії спеціальних узагальнюючих праць із визначеної теми у вказаних хронологічних рамках. У дисертації детально проаналізовано наявний історіографічний доробок українських та іноземних науковців з теми дослідження та введено у науковий ужиток маловідомі документальні джерела із архівів та наукових бібліотек України, Польщі та Росії, які не використовували раніше або вивчалися фрагментарно. Уточнено механізми реалізації російською окупаційною адміністрацією колоніальної політики та її трансформація у різні періоди окупації, 3 спричинені змінами військово-політичного характеру; динаміку кількості переходів греко-католицьких парафій до православ’я внаслідок діяльності місії архієпископа Євлогія та кількісні показники заарештованих діячів релігії, культури та освіти; напрямки діяльності москвофільських діячів та організацій на окупованих територіях. Подальший розвиток отримали теоретико-методологічні засади історіографічного та джерелознавчого характеру, що дало змогу поглибити вивчення культурного та освітнього становища окупованих російськими військами територій Галичини та Буковини у 1914–1917 рр.; фактологічні відомості та теоретичні підходи до вивчення еволюції російської загальноімперської релігійної, освітньої і культурної політики та проєкції її на землі Галичини та Буковини. Уперше в дисертації, в історіографії, комплексно досліджено культурне та освітнє становище Галичини та Буковини в умовах російської окупації в 1914–1917 рр. Доведено, що існування спеціально створених органів у складі цивільного управління окупованих земель свідчить про бажання російського окупаційного режиму сформувати вертикаль владних інституцій з метою якнайшвидшої інтеграції захоплених територій не лише в адміністративному та економічному плані, але й у культурному та освітньому.