Дисертаційна робота присвячена дослідженню біохімічних реакцій прісноводного молюска перлівниці Unio tumidus (Philipson et al., 1788) на дію мікропластика водного середовища залежно від розміру частинок окремо та у поєднанні з іншими несприятливими чинниками хімічного та екологічного походження. У якості біохімічних мішеней впливу ксенобіотиків було обрано акумуляційну здатність організму щодо есенціального металу цинку за участю металотіонеїнів, реакції окисного/відновного стресу та активність ензимів апоптозу та аутофагії. У роботі використано методи препаративної біохімії спектрофотометрія, хроматографічний та електрофоретичний аналізи, світлова та люмінесцентна мікроскопія, гістологічні та морфометричні дослідження, статистичний аналіз. Мета роботи зумовлена проблемою забруднення довкілля мікропластиком та його потенційної екотоксичності. Серед прогнозованих наслідків цього забруднення чільне місце займає здатність мікропластику сорбувати на своїй поверхні гідрофобні молекули та діяти як вектор, сприяючи контакту цих ксенобіотиків з організмом. Двостулкові молюски є загальновизнаними біоіндикаторами стану водойм, оскільки вони, завдяки фільтруючому способу харчування та осілому способу життя, акумулюють забруднювачі водного середовища та володіють механізмами реакції на стрес та токсичність середовища консервативними у тваринному світі. Разом з тим, двостулкові молюски здатні адаптуватись до умов існування у природному біотопі, та відповідно, демонструють залежні від популяції відмінності у резистентності до впливу пошкоджуючих чинників. Як ектотермні організми, вони чутливо реагують на температурний режим існування. Щодо потенційної токсичності мікропластику для двостулкових молюсків висновки суперечливі з огляду на високу фільтруючу активність організму, проте дослідження стосуються здебільшого гостротоксичної дії, а у поєднанні з перспективними щодо векторної взаємодії гідрофобними ксенобіотиками поодинокі. Тому метою роботи стало дослідження здатності U. tumidus акумулювати мікропластик водного середовища та пошук потенційних молекулярних мішеней, задіяних у біохімічну відповідь на його вплив окремо та у поєднанні з супутніми ксенобіотиками у субхронічній експозиції