Монографія присвячена проблемі таксономії простого речення, що розуміється в роботі як елементарна комунікативна одиниця. Дослідження виконане у руслі парадигматичного і функціонального синтаксису. Робота базується на основних положеннях філософії пізнання і гештальт-теорії, а також антропоцентричному розумінні дискурсу. Вперше в лінгвістиці в роботі застосовано гештальт-аналіз при вивченні синтаксичних конструкцій, що дозволило відтворити об’ємний сфокусований відбиток простого речення у свідомості людини і в результат і цього по-новому визначити його концептуальний зміст.