У монографії досліджено назви ремісників різних промислів у сілезькому, нижньо-прусському і східнопомеранському діалектах XІV-XVII ст., встановлено їхні мотивуючі основи, особливості словотвору, синонімічні пари, з'ясовано форми поширення назв ремісників та відпрофесійних прізвиськ (східно)німецького походження у складі старопольської, старобілоруської і староукраїнської мов, простежено їхню локалізацію і хронологію датувань у пам’ятках німецької і трьох слов'янських мов.