Заснований у Вроцлаві Колеґіюм Східної Европи підготував до друку фундаментальну, понад 400-сторінкову, антологію текстів польських мислителів, присвячених Україні. Її провокативна назва – «Ми не українофіли» – походить з однойменної статті Влодзімєжа Бончковського 1935 року, де автор обґрунтовував потребу порозуміння та співпраці з українцями цілком раціональними, прагматичними потребами – на противагу романтичним уявленням та захопленням. Збірка, яку впорядкували Павел Коваль, Ян Олдаковський і Моніка Зухняк за участю Боґуміли Бердиховської, охоплює майже столітній період – від 1891 року, коли з’явилася книжка краківського публіциста й літературного критика Станіслава Тарновського «Про Русь та русинів», і аж до середини 1980-х років, коли публіцисти польської «Солідарности», розвиваючи традиції еміґраційної паризької «Культури», остаточно сформували те прихильне ставлення до України, котре до великої міри визначає й сьогодні «східну політику» польських еліт.