Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі металотіонеїнів у реакції організму на вплив стресорних чинників запальної/антизапальної дії на моделях філогенетично віддалених організмів. Цинк (Zn) як імуномодулятор викликає посилену увагу дослідників у останні роки у зв’язку з пошуком ефективних засобів забезпечення реакції організму на стрес, пов’язаний з інфекційними захворюваннями, зокрема коронавірусною інфекцією (COVID19) та численними мікрополютантами у довкіллі, у тому числі мікропластиком та фармацевтичними препаратами. Серед близько 3000 відомих Zn-зв’язуючих протеїнів, металотіонеїни (МТ), універсальні у живому світі внутрішньоклітинні термостабільні політіоли, вирізняються тим, що у фізіологічних умовах депонують Zn у клітинах та забезпечують його транспорт до інших молекулярних мішеней. Їх ролі як індуцибельних редокс-активних молекул приділяється суттєво менше уваги. Зокрема, очікується, що особливості балансу між Zn-буферною функцією та відповіддю на окисний стрес цих поліфункціональних протеїнів відіграють роль у запальних процесах. Проте імуномодулюючий ефект МТ досі не з’ясований.