Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена вимогами сучасного суспільства до образу риторичного ідеалу публічної усномовленнєвої майстерності учнів 10–11 класів закладів загальної середньої освіти, прогалинами лінгводидактики в дослідженні цієї проблеми, недостатнім рівнем готовності старшокласників продукувати публічні тексти з дотриманням мовних норм, комунікаційних якостей мовлення, мовленнєвого етикету та засобів логіко-емоційної виразності. Наукова новизна результатів роботи полягає в тому, що: – вперше теоретично обґрунтовано, практично розроблено, експериментально перевірено методику формування усного публічного мовлення учнів 10–11 класів закладів загальної середньої освіти на уроках української мови під час опрацювання практичної риторики відповідно до спроєктованої експериментальної структурно-функційної програми; – визначено технологічний компонент вибору оптимальних методів, прийомів, засобів засвоєння риторичних знань і формування умінь продукування публічних висловлювань, що ґрунтуються на лінгводидактичних підходах, відповідних умовах, загальнодидактичних і власне методичних закономірностях і принципах навчання; – удосконалено й уточнено критерії укладання системи комунікаційних вправ і завдань, спрямованих на поетапне формування умінь і навичок продукування різножанрових текстів публічного мовлення старшокласників; – подальшого розвитку набули методичні ідеї формування комунікаційної грамотності школярів, спрямовані на продукування публічних висловлювань старшокласників у закладах загальної середньої освіти, положення про застосування нових методичних технологій, традиційних і нестандартних методів навчання продукування й виголошення монологічних, діалогічних (пологічних) висловлювань.