У дисертації вперше систематизовано теоретичні музично-педагогічні ідеї та узагальнено практичну музично-просвітницьку роботу Г. С. Сковороди на Слобожанщині; виявлено і розкрито основні етапи становлення і розвитку музично-педагогічних ідей Г. С. Сковороди; показано, що, на відміну від своїх попередників, педагогом було визначено мету музично-педагогічного виховання, поняття музики як "філософії педагогіки", українського фольклору як "тритисячолітньої печі" та філософії як "всеозброєння" і "найдосконалішої музики". Доведено, що розуміння цих понять та їх ролі в духовному формуванні "істинно" гуманної розвиненої особистості лягло в основу обґрунтування Г .С. Сковородою принципів музично-педагогічного виховання особистості. У ході дослідження виділено та розкрито основні напрями музично-просвітницької діяльності педагога-наставника на Слобожанщині: музично-педагогічна викладацька робота з учнівською молоддю на Переяславщині та Харківщині; національна музично-просвітницька діяльність серед різних соціальних верств населення; розвиток національної музичної культури українського народу засобами народнопісенної творчості.