Дисертацію присвячено осмисленню теоретико-методологічного аспекту освіти як чинника державотворчих змін. Аналізуються форми соціального вияву освіти: як складової, чинника та результату політичних змін. На основі здійсненого аналізу методологічних підходів до вивчення, з одного боку, політичних змін, з іншого - до освіти як цілісної соціальної системи розкрито сутність освіти як суспільного інституту. Розглянуто цілі і задачі освітньої модернізації в залежності з динамікою політичного життя. Досліджено соціально-політичний контекст функціонування та розвитку освітньої політики. Виявлено та проаналізовано організаційно-правові та управлінські проблеми розвитку освітньої політики України. Обгрунтовано твердження про те, що створення демократичної, соціальної, правової держави виступає найважливішим чинником формування та реалізації сучасної освітньої політики в Україні. Визначено головні, найбільш перспективні напрямки підвищення ефективності освітньої діяльності. Запропоновано пропозиції і практичні рекомендації щодо можливості використання історичного досвіду з метою комплексного реформування освітньої галузі.